Squee
Newbie | Редактировать | Профиль | Сообщение | Цитировать | Сообщить модератору
los2
Цитата: Yamb,
Цитата: Для того чтобы посадить депутата Верховная Рада должна издать специальный закон именно для одного конкретного депутата, и этот закон не будет частью уголовного кодекса.
а где эта норма прописана,хочу почитать в оригинале. |
Э-хе-хе... Все там же - Конституция Украины:
Цитата: Стаття 80. Народним депутатам України гарантується депутатська недоторканність.
(положенню частини першої статті 80 дано офіційне тлумачення згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26.06.2003 р. N 12-рп/2003) |
и Закон Украины "Про статус народного депутата України":
Цитата: Стаття 27. Недоторканність народного депутата України
1. Народному депутату гарантується депутатська недоторканність на весь строк здійснення депутатських повноважень. Народний депутат не може бути без згоди Верховної Ради України притягнутий до кримінальної відповідальності, затриманий чи заарештований.
(положенню частини першої статті 27 дано офіційне тлумачення згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26.06.2003 р. N 12-рп/2003)
2. Обшук, затримання народного депутата чи огляд особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення народного депутата, а також порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції та застосування інших заходів, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата, допускаються лише у разі, коли Верховною Радою України надано згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.
(положенням частини другої статті 27 в контексті положень статті 80 Конституції України дано офіційне тлумачення згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 10.04.2003 р. N 7-рп/2003)
(положенню частини другої статті 27 в контексті положень частини третьої статті 80 Конституції України дано офіційне тлумачення згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26.06.2003 р. N 12-рп/2003)
3. Особливості порядку притягнення народного депутата до відповідальності визначаються Конституцією України, цим Законом та законом про Регламент Верховної Ради України.
(Конституційне провадження у справі щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 27 припинено згідно з рішенням Конституційного Суду України від 26.06.2003 р. N 12-рп/2003) |
Цитата: ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
у справі за конституційним поданням 56 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частин першої, третьої статті 80 Конституції України, частини першої статті 26, частин першої, другої, третьої статті 27 Закону України "Про статус народного депутата України" та за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 80 Конституції України стосовно затримання народного депутата України
(справа про гарантії депутатської недоторканності)
м. Київ
26 червня 2003 року
N 12-рп/2003
Справа N 1-15/2003
[skip]
керуючись статтями 147, 150 Конституції України, статтями 45, 51, 63, 95 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України вирішив:
1. В аспекті конституційних подань:
1.1 Положення частини першої статті 80 Конституції України, за яким народним депутатам України гарантується депутатська недоторканність, та відповідне положення частини першої статті 27 Закону України "Про статус народного депутата України" треба розуміти так, що депутатська недоторканність як елемент статусу народного депутата України є конституційною гарантією безперешкодного та ефективного здійснення народним депутатом України своїх повноважень і передбачає звільнення його від юридичної відповідальності у визначених Конституцією України випадках та особливий порядок притягнення народного депутата України до кримінальної відповідальності, його затримання, арешту, а також застосування інших заходів, пов'язаних з обмеженням його особистих прав і свобод.
1.2 Положення частини третьої статті 80 Конституції України, частини першої статті 27 Закону України "Про статус народного депутата України" стосовно затримання народного депутата України треба розуміти так, що затримання як тимчасовий запобіжний кримінально-процесуальний і як адміністративно-процесуальний заходи може бути застосоване до народного депутата України лише за згодою Верховної Ради України, на підставах та в порядку, встановлених Конституцією і законами України.
Положення частини третьої статті 80 Конституції України, частини першої статті 27 Закону України "Про статус народного депутата України" стосовно арешту народного депутата України треба розуміти так, що арешт (взяття під варту) як кримінально-процесуальний запобіжний захід і арешт як адміністративне стягнення за вчинене правопорушення можуть бути застосовані до народного депутата України лише за згодою Верховної Ради України, на підставах та в порядку, встановлених Конституцією і законами України.
1.3 Положення частини другої статті 27 Закону України "Про статус народного депутата України" стосовно затримання народного депутата України у контексті положень частини третьої статті 80 Конституції України треба розуміти так, що затримання чи арешт народного депутата України можливі за згодою Верховної Ради України незалежно від наявності її згоди на притягнення цього народного депутата України до кримінальної відповідальності.
1.4 Положення частини першої статті 26 Закону України "Про статус народного депутата України" про те, що ніхто не має права обмежувати повноваження народного депутата, крім випадків, передбачених Конституцією України, цим та іншими законами України, треба розуміти так, що визначені Конституцією і законами України повноваження народного депутата України не можуть бути обмежені діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, керівників підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та підпорядкування, громадян та їх об'єднань. Обмеження повноважень народного депутата України можуть встановлюватись виключно Конституцією і законами України.
2. Конституційне провадження у справі щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 27 Закону України "Про статус народного депутата України" припинити.
3. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. |
Цитата: ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
у справі за конституційним поданням Президента України про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої статті 17, частини другої статті 27 Закону України "Про статус народного депутата України" (справа про гарантії діяльності народного депутата України)
м. Київ
10 квітня 2003 року
N 7-рп/2003
Справа N 1-14/2003
[skip]
1.3. Положення частини другої статті 27 Закону України "Про статус народного депутата України" в контексті положень статті 80 Конституції України треба розуміти так, що народний депутат України може бути без згоди Верховної Ради України притягнений до адміністративної відповідальності, якщо можливі запобіжні заходи чи стягнення за вчинене правопорушення не пов'язані із затриманням чи арештом народного депутата України. |
Yamb
Цитата: Squee Цитата:И опять-таки не совсем так. ВР рада может принять и отменить любой закон, но только при условии, что это происходит с соблюдением действующих законов и Конституции.
Нет, здесь вы не правы. ВР может принять ЛЮБОЙ закон который отменяет/видоизменяет существующий закон. ВР также может отменить Конституцию как полностью так и частично. |
Вы через строчку читаете? Чуть ниже была цитата из Конституции:
Цитата:| Присягаю додержуватися Конституції України та законів України |
К сожалению, выделить ещё более жирно я не могу. 
Закон Украины "Про Конституційний Суд України"
Цитата: [skip]
Стаття 2. Завдання Конституційного Суду України
Завданням Конституційного Суду України є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України.
Стаття 3. Нормативне регулювання діяльності Конституційного Суду України
Організація, повноваження та порядок діяльності Конституційного Суду України визначаються Конституцією України та цим Законом.
Конституційний Суд України приймає акти, що регламентують організацію його внутрішньої роботи у відповідності з цим Законом.
Стаття 4. Основні принципи діяльності Конституційного Суду України
Діяльність Конституційного Суду України грунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повноти і всебічності розгляду справ та обгрунтованості прийнятих ним рішень.
[skip]
Стаття 13. Повноваження Конституційного Суду України
Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо:
1) конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
2) відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість;
3) додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах, визначених статтями 111 та 151 Конституції України;
4) офіційного тлумачення Конституції та законів України.
Стаття 14. Межі повноважень Конституційного Суду України
До повноважень Конституційного Суду України не належать питання щодо законності актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, а також інші питання, віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції.
Стаття 15. Підстави для визнання правових актів неконституційними
Підставами для прийняття Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності правових актів повністю чи в їх окремих частинах є:
невідповідність Конституції України;
порушення встановленої Конституцією України процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності;
перевищення конституційних повноважень при їх прийнятті.
|
Цитата: ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення підпункту 2 пункту 3 розділу IV Закону України "Про Конституційний Суд України" стосовно правових актів органів Верховної Ради України (справа про акти органів Верховної Ради України)
м. Київ
23 червня 1997 року
N 2-зп
Справа N 3/35-313
[skip]
Конституційний Суд України
установив:
1. Пункт 1 статті 150 Конституції України відносить до повноважень Конституційного Суду України вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Підпункт 2 пункту 3 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Конституційний Суд України" юрисдикцію Конституційного Суду України з питань про відповідність Конституції України (конституційність) поширює на закони України та інші правові акти Верховної Ради України, її органів, акти Президента України, акти Кабінету Міністрів України, правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим, прийняті до набуття чинності Конституцією України.
Поширення юрисдикції Конституційного Суду України на закони та інші правові акти, прийняті до набуття чинності Конституцією України (28 червня 1996 року), в принципі узгоджується з пунктом 1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України: "Закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України".
На підставі зазначеного пункту перехідних положень Конституції України правомірним є поширення юрисдикції Конституційного Суду України з питань про відповідність Конституції України правових актів, прийнятих до набуття чинності Конституцією України, тільки на нормативні правові акти, враховуючи, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.
2. Конституція України 1978 року передбачала функціонування постійно діючого органу Верховної Ради України - Президії Верховної Ради України (на відміну від чинної Конституції України), а також постійних комісій Верховної Ради України та інших її органів.
До внесення змін і доповнень до Конституції України 1978 року Законом України від 14 лютого 1992 року, яким Верховна Рада України конституювалась як єдиний орган законодавчої влади в Україні, а Президент України як глава держави і глава виконавчої влади, Президія Верховної Ради здійснювала у визначених Конституцією межах функції вищого, після Верховної Ради, органу державної влади в республіці, зокрема, в міжсесійний період у разі необхідності видавала укази, якими вносились зміни і доповнення до законодавчих актів з наступним їх затвердженням на пленарному засіданні Верховної Ради. Нормативні акти Президії Верховної Ради України мали вищу юридичну силу по відношенню до підзаконних актів. На сьогоднішній день діють окремі укази Президії Верховної Ради, не затверджені Верховною Радою України, якими внесено зміни і доповнення до законів України. Нормативні акти Президії Верховної Ради України повинні відповідати Конституції України, зокрема принципам і нормам стосовно прав і свобод людини та громадянина.
3. Стаття 124 Конституції України поширила юрисдикцію судів на всі правовідносини, які виникають у державі, й закріпила положення, що судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. До повноважень Конституційного Суду України не належать питання щодо законності актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, а також інші питання, віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції (стаття 14 Закону України "Про Конституційний Суд України"). Відповідно до пункту 1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності Конституцією України, не повинні суперечити Конституції України, а отже, можуть перевірятися на предмет їх конституційності.
До числа таких нормативних актів належать, зокрема, нормативні акти Президії Верховної Ради України. В силу їх специфічного місця в ієрархії нормативних актів України, що в свою чергу випливає з особливого статусу Президії Верховної Ради України в системі органів державної влади України до 14 лютого 1992 року, питання про відповідність цих нормативних актів чинній Конституції України належить до компетенції Конституційного Суду України, а не судів загальної юрисдикції.
На основі викладеного та керуючись статтями 147, 150 та 152 Конституції України, статтями 61, 63, 65, 67, 69, 73 та 77 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України
вирішив:
1. Визнати положення підпункту 2 пункту 3 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Конституційний Суд України" в частині віднесення до юрисдикції Конституційного Суду України питань про відповідність Конституції України (конституційність) правових актів органів Верховної Ради України таким, що не відповідає Конституції України, крім нормативних актів Президії Верховної Ради України, прийнятих до набуття чинності Конституцією України.
2. Положення підпункту 2 пункту 3 розділу IV Закону України "Про Конституційний Суд України", в частині, що визнана неконституційною, втрачає чинність з дня ухвалення цього рішення.
3. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.
|
Уффф!  Кажись, всё. Надеюсь, что хоть кто-нибудь кроме меня это всё прочитает...  |
Всего записей: 9 | Зарегистр. 10-12-2003 | Отправлено: 01:17 24-12-2004 | Исправлено: Squee, 01:30 24-12-2004 |
|
Если же свой собственный... Тоже - пожалуйста. На 450 самоубийц станет меньше. 
